Історія та цікаві факти села Клузів
Історія
Перша писемна згадка — 7 лютого 1437 року. Історичні джерела засвідчують існування села з назвою Клузів у 1457 році.
У джерелах згадуються два брати-поляки Якуб та Миколай на прізвисько Клюс, яке з часом трансформувалося у «Клуз», звідси й назва володінь братів Клузів.
Згадку про Клузів знаходимо в «Адміністративній карті Галичини, Володимирії та Буковини», виданій у Відні 1855 року.
Кінець XIX — початок ХХ століть у Клузові здійснюється активна млинарська діяльність завдяки побудованому на штучному водному каналі недалеко від річки Бистриця водяному млину.
1939 рік — Клузів отримує статус окремого населеного пункту.
24 грудня 1949 року в селі Клузів утворено колгосп ім. Т. Г. Шевченка.
У 1951 році — об'єднання колгоспів декількох сіл, в тому числі й с. Клузова, в колгосп «Комсомолець».
З 1950-х років у Клузові розпочинають свою діяльність: початкова школа (до 1972 р.), сільський клуб, бібліотека, продуктовий кіоск.
1990 рік — роздача ділянок під житлове будівництво.
1991 рік — розпочато будівництво церковної споруди.
27 травня 1992 року утворено громадський комітет.
19 грудня 1993 року — в селі урочисто відкрито церкву Святої Троїці та утворено Клузівську сільську раду.
12 липня 1995 року — урочисте відкриття символічного пам'ятника — Могили воїнам УПА.
1 листопада 2001 року в Клузові запалено газовий факел, до 2002 року село повністю газифіковано.
2018 рік - вступ до Угринівської територіальної громади.
Угринівська громада об’єднаної територіальної громади створена шляхом приєднання Клузівської сільської ради до Угринівської сільської ради.
29 квітня 2018 року жителі громади шляхом рівного, прямого та таємного голосування обрали склад Угринівської сільської ради, до якої увійшли сільський голова – Вівчаренко Мирослав Васильович та 22 депутати.
Два км на південний схід від Ямниці, а докладніше, від її причілка так званого «Кутець», та дорогою, що веде рівнобіжно до злученої вже Бистриці, лежить мале сільце Клузів. Там було всього кільканадцять господарств, тому Клузів належав до парафії Ямниці, хоч насправді він лежав ближче Угринова Долішнього.
Клузів не був чимсь помітний, тільки своїм млином. З давніх-давен там перепливав потічок, що його хтось сполучив із Солотвинською Бистрицею і таким чином утворив канал, де протікала вода. Котрийсь предок пізнішого мельника п. Мороза направив той канал і побудував там млин, який був чинний багато років перед початком цього століття.
В час між двома світовим війнами п. Мороз побудував механічний млин, що був відомий на всю околицю. Коли заходила мова про Клузів, то мали на думці Морозів млин, а коли хтось сказав, що їде до млина, то мав на думці Клузів. Млин був добрий, «вальцевий», молов справно. І, як то бувало по наших селах, у млині сходились люди з усіх довколишніх сіл. Очевидно, була встановлена черга, а ті, що чекали на свою, забивали час виміною новин. Морозів млин був відомий з того, що там «жива газета» була дійсно дуже живою.
Кількасот метрів за млином у напрямі гори, що звалася Стінкою, обидві Бистриці з’єднувались. Там були багнища і торфовища, озерця і ставки. Туди я залюбки ходив з рушницею у 1930-х роках полювати на дикі качки. Поскільки мені відомо, під кінець гітлерівської окупації наших земель в половині 1940-х років там, серед тих багнищ, УПА поробила собі опірні гнізда, до котрих німці не могли дійти.
Раніше Клузів був відомий тільки з доброго млина і «живої газети», а від 1944 р. став на деякий час малим «Запоріжжям».
Володимир Гірняк, «Альманах Станиславівської Землі», Том 2, Нью-Йорк - Мюнхен - Сідней - Торонто, 1985 р. (стор. 607)
Фото з історії Клузова
Знизу у другому ряді справа Іваницький Петро
По середині в кашкеті Масюрняк Антон тато Базилєв Марії
В кашкеті в горі Ділетчук Ярослав свекор Ділетчук Галини
Вгорі з чорними косами Долинська Доня мама Романів Надії
Внизу лежить справа Пахольчук Дмитро тато Пахольчук Любомира
Само вищий в горі Мудрий Ярослав свекор Марійки Мудрої
Лежить зліва Шпільчак Микола Антонович тата Олі Шпільчак
У низу по середині Вихованець Катерина мама Романа Гречаника
У горі біля Мудрого Ярослава Стрембіцький Микола
Крайній зліва в останньому ряду Ділетчук Дмитро (женився в Хриплині). І дві дівчини з правої сторони , можливо, Варвара і Туся(?) Вихованці
Клузів та Угринів на мапі Фрідріха фон Міґа 1779-1783 рр. - Roman Sytnyk
Прошу звернути увагу, що ще у 18 столітті був на Клузові проритий канал і на ньому збудований млин.
Галицька дорога тоді йшла через Долини, а в обхід Горішнього Угринова йшла древня Войнилівська дорога.
Розміщення Каналу і Млина в Клузеві.
Карта з більш детальнішим розташування села Клузів:
Знімок з карти імперії Габсбургів (1869-1887) третє військове обстеження 1:25000
Ще одна карта:
Із книги «Історія міст і сіл Української РСР в 26 томах. Івано-Франківська область», що була видана ще у радянські часи у 1971 році.У розділі «Івано-Франківський район»
«Угринів — село, центр сільської Ради, розташоване від районного центру за 4 км. Через село проходять автомагістраль і залізниця Івано-Франківськ-Львів. Населення - 2208 чоловік. Сільраді підпорядковане село Клузів.
Радгосп «Комсомолець» має 1700 га земельних угідь. Виробничий напрям — молочне тваринництво та овочівництво.
В Угринові — 2 восьмирічні школи, 2 бібліотеки, 2 клуби, 2 медпункти. Вищу й середню освіту здобули 250 вихідців села.
Вперше згадується село 1440 року. На території села знайдено крем'яні знаряддя праці доби міді. В 1648-1654 pp. загін повстанців села й навколишніх місць під керівництвом С.Малишковича брав участь у боротьбі проти польської шляхти».
(Із книги: Історія міст і сіл Української РСР в 26 томах. – Івано-Франківська область / Голова редколегії О. О. Чернов. – К.: Інститут Історії Академії Наук УРСР, 1971. стор. 242).
1880 рік. Палац графської родини Дунін-Борковських. - Roman Sytnyk
Автор світлини T. Artychowski.
Власник палацу: właścicielow dóbr Uhrynow, Jamnica i Kłuzów w pow. stanisławowskim
Stanisław Narcyz hr. Dunin-Borkowski (народився 22 грудня 1818 року у Львові - помер у віці 65 років 14 липня 1884 року в Uhrynów Dolny).
Дружина -
Adela hr. Larysz (народилася 1824 р. померла 4 листопада 1890 року у віці 66 років у Kraków)
Після смерті батьків власницею палацу стала
Jadwiga Eleonora Leopoldyna hr. Dunin-Borkowska (народилася 15 жовтня 1846 - померла 15 грудня 1917 року у віці 71 рік). Власне тому, що вона була власницею палацу і маєтностей в Угринові Долішньому, в Ямниці і на Клузові понад 30 років, в селян закріпилася назва "палац грабіни".
P.S. Остання світлина - спроба кольоризації.
Палац розміщувався за нинішньою адресою: вулиця Лесі Українки, буд. 24.
На поштівці - палац графині Дунін-Борковської з північної і південної сторін.
Літо 1991 року. Вид на Клузів, тролейбусне депо, котельну з боку жилого мікрорайону Хіміків. - Roman Sytnyk
Вересень 1915 року. Цісарські війська на околиці Угринова. - Roman Sytnyk
1975 рік. Угринівська восьмирічна школа No 1. - Roman Sytnyk
1992 рік. Будівництво церкви на Клузові.- Roman Sytnyk
